З поліції — до ЗСУ: інструктор «Дуб» розповів, чому кожен поліціянт має пройти БЗВП

Фото Олени Худякової / АрміяInform

Інструктор 199 навчального центру ДШВ ЗСУ з позивним «Дуб» — колишній поліцейський. До лав Збройних Сил України він став практично відразу після початку широкомасштабного вторгнення рф.

АрміяInform військовий розповів про вибір кожного поліцейського, небезпеку логічної пастки внаслідок ейфорії чи зневіри під час споживання інформації про війну з медіа, а також про те, чому пройти БЗВП зобов’язаний кожен повнолітній громадянин України.

У навчальний центр — з бойовим досвідом

Широкомасштабне вторгнення «Дуб» зустрів у лавах Національної поліції. Брав участь у бойових діях на території Житомирської і Київської області. Після того, як ворога відкинули за межі Житомирської і Київської області, — звільнився з Національної поліції і став до лав Збройних Сил України.

Згодом «Дуб» брав участь у бойових діях у Запорізькій, Херсонській, Донецькій областях. Зокрема, воював на Бахмутському напрямку в районах Авдіївки, Кліщіївки, Курдюмівки.

— Там я зазнав поранення, після якого заново вчився ходити. А після реабілітації мені запропонували посаду в навчальному центрі для того, щоб я міг поділитися своїм практичним досвідом і навчити якнайбільше новобранців, щоб вони якісно виконували свої обов’язки, — розповідає інструктор.

Він додає, що на той час не був упевненим, що зможе виконувати бойові завдання через стан здоров’я, тому і вирішив перевестися. Нині ж, після відновлення, він знову подав рапорт на переведення у бойову частину.

«Поліцейські необхідні в тилу, але я обрав інший шлях»

— Частина моїх колишніх колег-поліцейських також стали до лав ЗСУ, інші продовжують служити в Національній поліції. Це гідний вибір, адже якщо всі працівники поліції звільняться та підуть до ЗСУ, то в тилу буде хаос. Поліцейські в тилу необхідні, — зазначає військовий, відповідаючи на запитання про те, чи повинні всі працівники поліції йти воювати.

Він додає, що підготовки поліцейського недостатньо для того, щоб відразу стати військовим. «Дуб» зазначає, що специфіка роботи Національної поліції тилова, і навіть у поліцейських-спецпризначенців — це затримання невеликих груп озброєних стрілецькою зброєю злочинців і визволення заручників, а зовсім не притаманні сучасній війні бойові дії.

— Рівень підготовки працівників Національної поліції не зрівняється з рівнем, необхідним у ЗСУ. Умінь і навичок поліцейського недостатньо для того, щоби брати участь у бойових діях із застосування FPV-дронів, артилерії, танків та інших численних засобів вогневого ураження, якими хочуть тебе вбити, — наголошує військовий.

Він переконаний, що поліцейські потребують такого само інтенсивного навчання під час БЗВП, як і будь-хто інший. Адже сучасна війна вимагає принципово інших знань, умінь і навичок, ніж ті, які мають навіть поліцейські-спецпризначенці зі спеціалізованих загонів. Тож поліціянтам доводиться перевчатися і багато чому вчитися заново.

У чому «фішка» 199 навчального центру ДШВ ЗСУ: АрміяInform дізналась, як і чого навчають мобілізованих

Пройти БЗВП має кожен громадянин України

— Перебуваючи «на нулі», я не хотів би непокоїтись через те, що щось погане може статися з моєю сім’єю. Тому покладаюся на колег-поліцейських, які продовжують нести службу в тилу. Їхня робота і праця також потрібна, — наголошує «Дуб».

Однак водночас зазначає, що тилових поліцейських необхідно готувати до бойових дій навіть у разі, якщо вони продовжать нести службу в тилу.

— На мою особисту думку, цілком може статися, коли їм також доведеться стати військовослужбовцями ЗСУ, доведеться взяти до рук зброю — не тільки автомати. Тому всім українцям слід отримати хоча б мінімальну військову підготовку, — переконаний інструктор.

Так само, вважає він, слід забезпечити базову загальновійськову підготовку всіх цивільних. Це не означає, що всі, хто її матиме, підуть на передову чи навіть служитимуть у Збройних Силах. Однак мати мінімальний набір знань і навичок має кожен, щоб у разі потреби мати змогу стати на захист України.

Вважати, що війна десь далеко, — небезпечно

Свою позицію «Дуб» пояснює особистим досвідом. Він переконаний, що наявність базових знань дуже допомогла йому в перші місяці великої війни, ставши основою для подальшого здобуття і вдосконалення умінь та навичок військовослужбовця.

— Я очікував, що мені доведеться захищати Україну зі зброєю в руках, і готувався до цього, бо розумів, що велика війна точно буде. Намагався навчатися, дізнаватись інформацію щодо озброєння, щодо тактики дій малими групами, вивчав топографію, орієнтування на місцевості. Потроху готувався, — каже він.

Саме тому бути хоча б мінімально підготовленим до бойових дій має бути кожен, адже поряд із таким сусідом, як російська федерація, завжди зберігатиметься небезпека нової агресії та поновлення бойових дій.

— Зараз же наше населення розслабилось, почало втрачати почуття небезпеки, яке було в перші місяці широкомасштабного вторгнення. Багатьом здається, що війна десь далеко, і тому не зачепить їх особисто. Це дуже небезпечно так думати, — переконаний колишній поліцейський, адже війна насправді дуже близько, й уже зачепила, й продовжує визначати життя кожного українця.

Фото Олени Худякової / АрміяInform

Для перемоги потрібен кожен і кожна

Значну частку відповідальності за таке ставлення українців до війни «Дуб» покладає на медіа та державну інформаційну політику, скеровану на заспокоєння людей та обіцянку швидкого завершення війни, легких перемог.

— «Два-три тижні, два-три місяці — і ми переможемо. Ми визволили Херсон і скоро зайдемо в Крим!». Послухавши таке, люди починали вважати, що вони у війську вже не потрібні, бо який сенс змінювати своє життя, йти в армію, якщо і без тебе скоро настане перемога? — риторично запитує він.

Через надмірний оптимізм у поданні інформації про війну українці почали відсторонюватися від теми війни і переставали стежити за тим, що відбувається на фронті. Бо вважали, що ЗСУ з усім самі чудово впораються без їхньої особистої участі.

А потім відбувся «перекос» у протилежний бік — почали розповідати, що все погано і росія все одно перемагає. Тому в людей почало складатися враження, що їхня участь так само нічого вже не змінить. Насправді ж, переконаний військовий, тільки спільні зусилля всього суспільства, всієї країни — для перемоги потрібно докласти зусиль усім українцям та українкам.

Стати до лав Збройних Сил — не закінчення життя, а його новий етап

— Багато людей бояться йти в армію через те, що вони вважають, що їх закинуть в окопи, і вони будуть, скажімо так, завжди сидіти в окопах — у багні, в грязюці, в холоді. Це зовсім не так, щоб армія функціонувала, потрібно дуже багато фахівців — це і логістика, і діловоди, і куховари, і водії, і ремонтники, — пояснює інструктор.

Тому у Збройних Силах знайдеться місце кожному в межах його фаху та здібностей. Рішення піти до війська, вважає він, не означає закінчення життя, а радше стає новим етапом у ньому. Те, наскільки новобранець зможе реалізувати себе у ЗСУ, залежатиме від нього самого.

— Це я доношу військовослужбовцям, які приходять на навчання до нашого підрозділу, — що їм потрібно навчатися, вміти все. Але акцентую їхню увагу на тому, що не всі з них обов’язково стануть штурмовиками або будуть воювати на передовій, — пояснює інструктор.

Разом з тим кожен, хто прийшов до війська, зобов’язаний пройти БЗВП, адже завжди може виникнути нагальна потреба вступити в бій усім — так, як це було у лютому 2022 року, коли у чергах за зброєю стояли всі, незалежно від цивільного фаху та наявності військового досвіду.

Як вижити у бою, або Чого корисного навчать на БЗВП: лайфхаки від інструктора ДШВ

У війську врахують цивільний досвід…

— У 2022 році ніхто не зважав на цивільний фах — потрібно було взяти до рук зброю і захищати свою землю. Через це і зараз проводиться базова загальна військова підготовка для того, щоб всі мали загальні навички ведення бойових дій. Потім же бійців направляють на фахову підготовку залежно від того, куди їх розподілять, — пояснює «Дуб».

Він наголошує, що вже під час проходження БЗВП у навчальному центрі інструктори з’ясовують, яку освіту, вміння та навички мають новобранці з їхнього попереднього цивільного досвіду.

Це дозволяє дати їм рекомендації саме на ті посади, на яких вони можуть бути максимально ефективними у лавах ЗСУ, а значить — корисними для захисту України.

— Ми можемо подавати рекомендації, на яку посаду призначити того чи іншого військовослужбовця, щоб максимально ефективно використовувати їхні навички, які вони отримали протягом усього життя, працюючи в цивільних професіях, щоб вони могли бути максимально ефективні і в лавах ЗСУ, — каже інструктор.

…і дадуть змогу здобути нові знання, уміння та навички

— Ми напряму спілкуємося з бригадами десантно-штурмових військ, які перебувають на лінії фронту, обмінюємось рекомендаціями щодо навчання. Вони вносять певні корективи, рекомендації щодо навчання, щодо необхідних практичних або теоретичних знань, які фактично потрібні на лінії фронту, — розповідає «Дуб».

Завдяки цьому навчання вибудовано так, щоб дати максимум необхідних знань і не перевантажувати курсанта другорядною інформацією, не забирати його час та сили на те зайве, що не знадобиться під час служби.

— Зі статутів ми вивчаємо лише найнеобхідніше, і майже зовсім відкидаємо стройову підготовку, оскільки у ній немає жодної практичної потреби. У нас інструктори й офіцери з бойовим досвідом, вони дуже добре розуміють, що потрібно, які знання необхідно вкласти, — пояснює інструктор.

Він зауважує, що БЗВП є фундаментом, на якому кожен боєць матиме потім змогу розбудовувати свої знання залежно від потреб майбутньої посади в лавах ЗСУ.

Бути максимально корисним для України, для Збройних Сил

— Мені совість не дозволяє погано їх навчати, тому що від того, як я їх навчу, залежить їхнє життя. Якщо хтось із них у майбутньому отримає якісь поранення або загине, — я приймаю це на власний рахунок у сенсі того, що я їх погано навчив, що я їм не додав якийсь певний обсяг інформації, певний обсяг навичок теоретичних чи практичних, не вмотивував, не доніс щось необхідне, — каже «Дуб».

Нині військовий уже завершує реабілітацію і подав рапорт на переведення на бойову посаду, бо вважає, що невдовзі вже зможе бути більш ефективним саме на передовій.

— Моя реабілітація вже добігає кінця, я розумію для себе, що готовий виконувати бойові завдання, що можу вести за собою людей. Тому готуюсь найближчим часом переводитись або відряджатися до бойової бригади, і там виконувати свої обов’язки безпосередньо на полі бою.

До речі, якщо вам цікаві не тільки історії героїв, але й інший спеціалізований та аналітичний контент про військову справу – підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.

Антон Печерський

Кореспондент АрміяInform

Джерело