«Подвійний удар»: по армії та економіці. Експерт про наслідки ураження ворожих НПЗ

Колаж Сергія Поліщука / АрміяInform

Україна завдає все більш ефективних ударів дронами по нафтопереробних заводах росії та інших стратегічних об’єктах промисловості рф, завдаючи ворогу суттєвих матеріальних втрат.

Який ефект від цих атак, як це позначиться на економіці росії та на її можливостях надалі підтримувати боєздатність росармії вести загарбницьку війну проти України?

Про це АрміяInform розповів воєнний експерт Петро Черник:

Бити по рф — ядерній державі — можна і треба

«Ми це питання (удари по нафтовій промисловості рф — ред.) розділимо на дві частини. Перша — політичну та ідеологічну частину, і другу — суто технічну та економічну.

У політичній частині кінцево розвіюється міф, що по території росії бити не можна. Тобто по ядерній державі не можна завдавати удару, бо не відомо, що станеться. Вже є досвід успішної Курської операції, і вже добрий рік ми завдаємо ударів по їхній нафтовій промисловості та ніякого ядерного апокаліпсиса не сталося.

Отже, виявляється, що на ядерну державу можна таки здійснювати вогневе ураження.

Справедливості заради треба сказати, що це не є єдиний випадок в історії, бо є деякі експерти, які кажуть, що цього ніколи не було. Але, як виявляється схожа ситуація вже була, в 1982 році неядерна Аргентина напала на ядерну Британію, і Британія не відповіла ядерною зброю.

До речі, той самий Радянський Союз у 1969 році пережив атаку від китайців на острові Даманський, і також ніякої катастрофи не сталося.

Тобто цей ідеологічний чинник, що можна по їхній території завдавати комплексних ударів не тільки по воєнних цілях, а особливо по нафтових, має дуже важливе значення».

Чим менше в росії валюти, тим менше шкоди вона може завдати Україні

Розуміємо, допоки росія продає нафту на закордоння, то допоки вона живе як країна. Тобто, 40% їхнього бюджету формується виключно завдяки надходженням з нафтогазового сектору.

Чим більше туди буде ударів, тим менше вони продадуть нафти на зовнішні ринки та отримають живої валюти.

У цьому контексті важливо зазначити, ракета «Іскандер-М» у своїй комплектації має 27 деталей закордонного виробництва. Ракета Х-47 «Кинджал» має 130 деталей закордонного виробництва. А їхній наймасовіший розвідувальний безпілотний апарат «Орлан-10» на половину комплектується із деталей закордонного виробництва.

Тобто, чим менше у росіян буде валюти, тим менше вони зможуть закупляти необхідні деталі, з яких будуть виробляти зброю.

Це потужний удар по російській військовій логістиці

Плюс саме пальне, як таке, це є одним з ключових аспектів у сьогоднішній війні рф проти України. Адже, це війна військової техніки, у першу чергу важкої.

Нагадаю, що танк Т-90 зжирає за добу у межах до однієї тонни палива і до 100 кілограмів мастила. Якщо по лінії розмежування у ворога є десь у межах трьох тисяч танків, то на добу росіянам потрібно три тисячі пального, зокрема дизельного. Плюс найдошкульніше, що нас турбує наразі, це ворожа авіація. Той самий Су-34, Су-25, Су-24, Су-30 і так далі. І плюс гелікоптери противника також можуть заправлятися авіаційним гасом. Тобто на забезпечення цієї всієї техніки окупантам потрібно дуже багато ресурсів пального.

Найпотужніший удар, який Сили оборони України завдали, це коли більше ніж 9 днів горіла нафтобаза в Ростовській області рф. Там, у першу чергу, вигоріли цистерни з авіаційним гасом.

Звісно, ще поки трохи зарано говорити, що українські удари вже по справжньому вплинуть на всю їхню нафтопереробну галузь економіки росії. Адже в них 30 великих заводів, 50 маленьких, а це дуже багато. І в частині нафтопереробки росіяни точно входять у трійку провідних країн світу.

Але те, що цей процес (знищення або пошкодження підприємств нафтогазової промисловості рф — ред.) наростає і те, що з кожним разом у них все менше і менше ресурсів, наприклад, на переробку нафти, це вкрай важливо на сьогодні.

Наведу цікавий приклад. Якщо сьогодні стоїть питання закупити мікроелектроніку, її, звісно, можна купити на світових ринках так, що ніхто не зрозуміє, хто її купляє. Бо можна реалізувати, умовно кажучи, через 5-10 ланцюжків закупівлі. Візьмемо підприємство з Ірану. Воно замовило необхідну мікроелектроніку десь, скажімо, у Мексиці та показує по документах, що це для побутової техніки.

Далі її (мікроелектроніку — ред.) взяли й купили в американців і вона дісталася назад до Ірану. Хто їх проконтролює? Це неможливо зробити.

А от, якщо умовно якась фірма в Парагваї прийде в Данію, Францію, Німеччину і скаже «продайте нам нафтове устаткування», яке зараз згоріло в росії, то всім стане очевидно, хто — кінцевий бенефіціар, хто — кінцевий покупець. Тому купити необхідне обладнання на цих світових ринках росіяни уже не зможуть.

А виробляти самим, особливо атмосферно-вакуумні труби, там де відбувається переганяння нафти і відповідних нафтопродуктів, вони не можуть.

Тому це (завдавання ударів по підприємствах нафтогазової промисловості рф — ред.) просто фантастична, чудова, асиметрична відповідь нашому противнику. Вона (відповідь — ред.) має наростати і вона конче дасть результат.

Моя улюблена історична паралель. Гітлерівська Німеччина по-справжньому впала тоді, коли американці з британцями знищили 12 німецьких заводів з виробництва синтетичного бензину. От тоді у німців стало все погано. Рано чи пізно стане все погано і в росіян”.

Віталій Панчишин

Кореспондент АрміяInform

Джерело