Фільм «Меню» (англ. The Menu, 2022) — це атмосферний трилер із елементами чорної комедії, який майстерно поєднує критику сучасного суспільства, теми елітарності, споживацтва та мистецтва з напруженим сюжетом і нестандартною подачею.
Сюжет
Події розгортаються на віддаленому острові, куди прибуває обмежена кількість запрошених гостей — представників вищого класу, які приїхали скуштувати ексклюзивне багатоходове меню у відомому ресторані «Hawthorn». Вечеря від шеф-кухаря Джуліана Словіка обіцяє бути незабутньою — кожна страва має не тільки витончену форму, але й глибокий сенс, який поступово розкривається протягом трапези.
З кожною стравою атмосфера в ресторані стає дедалі напруженішою. Гості починають усвідомлювати, що вони не просто відвідувачі гастрономічного шоу — вони стали частиною жорстокого експерименту. Ідеально продумане меню виявляється частиною задуму, який змінить їхнє життя — або обірве його.
Тематика і посил
«Меню» — це не просто трилер, а сатира на сучасне суспільство, де культ «високого смаку» часто замінює справжні цінності. У фільмі розкривається критика:
-
елітарності та снобізму в культурі споживання;
-
об’єктивації мистецтва, зокрема кулінарії;
-
псевдоекспертності й поверхневої моди на «вишуканість»;
-
відчуження між творцем і його публікою;
-
фанатизму та поклоніння кумирам.
Це кіно про те, як навіть найвеличніше мистецтво може втратити душу, якщо стає засобом самоутвердження, заробітку чи помсти.
Візуальна та звукова естетика
Операторська робота підкреслює мінімалістичний і водночас гнітючий стиль фільму: холодні кольори, стерильність інтер’єрів ресторану, ідеально сервірувані столи — усе це створює контраст між вишуканою формою й жорстоким змістом.
Музика Коліна Стетсона додає напруги та емоційної глибини — саундтрек у фільмі працює як окремий персонаж, підкреслюючи драматичність подій.
Враження і критика
Критики оцінили «Меню» за:
-
глибоку метафоричність сюжету;
-
актуальну соціальну сатиру;
-
сильні акторські роботи, особливо Рейфа Файнса та Ані Тейлор-Джой;
-
несподівані сюжетні повороти;
-
стильну режисуру і візуальну витонченість.
Фільм був номінований на кілька престижних премій, зокрема на «Золотий глобус», та став предметом численних інтерпретацій і дискусій серед глядачів.
Особливості персонажів
Кожен персонаж у «Меню» — не просто частина сюжету, а втілення певного типажу сучасного суспільства. Їх присутність у ресторані не випадкова — усі вони мають щось спільне: зверхнє ставлення до мистецтва, людей або до життя загалом.
-
Шеф Джуліан Словік — центральна фігура, навколо якої обертається весь фільм. Він — уособлення геніального митця, який втратив сенс у своїй справі, розчарувавшись у публіці та самому процесі. Його меню — не просто страва, а вирок кожному, хто споживає без розуміння.
-
Марго (Ерін) — єдина гостя, яка не входила до первинного списку запрошених. Її образ — втілення здорового глузду, простоти та справжності. Саме її погляд «ззовні» дозволяє глядачеві побачити справжню абсурдність того, що відбувається.
-
Тайлер — представник покоління «інфо-споживачів», які обожнюють тренди, але не здатні зрозуміти глибини. Його сліпе поклоніння шефу показує, як легко люди втрачають себе в бажанні «бути частиною чогось великого».
-
Інші гості — критики, багатії, актори, бізнесмени — усі символізують різні види споживацтва, зневаги або нещирості в ставленні до творчості. Вони стали не гостями, а об’єктами мистецького «покарання».
Вплив і значення
Фільм «Меню» став одним із найяскравіших кінопроєктів 2022 року, який не просто розважає, а змушує замислитися. Він став предметом аналізів, мемів, дискусій і критики. Його тематика перегукується з іншими сатирами на еліту, як-от «Трикутник смутку» чи «Паразити», але має власне унікальне кулінарно-філософське звучання.
Це стрічка, яка без зайвої моралізації показує, що відсутність поваги до мистецтва, людей і справжності має свою ціну — і її виставлять у рахунку навіть за найвишуканішу вечерю.