Лише після 40 років багато людей можуть без страху відмовитися від марного спілкування.
Ми знаходимося в такому тісному взаємозв'язку з близькими людьми, що коли їм погано — нам теж недобре, а коли вони щасливі — у нас на душі тепліше. Мій друг у дитинстві страждав через те, що мама ніяк не могла влаштувати особисте життя. Вони постійно переїжджали з місця на місце, з квартири на квартиру, імена його нових тат постійно змінювалися: Сергій, Любен, Паша, знову Сергій, інформує Ukr.Media.
І ще мати дуже любила посиденьки із подругами. До глибокої ночі. А якщо сильно засиділися, то можна і з ночівлею залишитися. Мій друг досі не любить гостей, і сам намагається на чужій території без вагомих причин не засиджуватися.
Він не розуміє, як можна годинами сидіти в тісному приміщенні та пережовувати банальні істини. Краще в похід сходити або почитати книгу.
Психологи кажуть: люди у селах набагато щасливіші, ніж міські. У них контактів менше. Чим менше контактів, і що вони глибші — то краще.
Людей, які уникають зустрічей із однокласниками, корпоративи, тусовки, називають домосідами та бірюками. Жінку, яка не шукає собі судомно чоловіка, розлучившись із попереднім — дивною.
Це цілком зрозуміло: первісні люди відчували себе у безпеці лише у тісному колі одноплемінників, їх лякав світ дикої природи. Потрібно було бути ближче до зграї і зберігати з кожним добрі стосунки, щоби тебе з цього периметра не вигнали.
Тепер ми самі відповідаємо за свою безпеку та інші базові потреби, але несвідоме бере вгору. Якби трапилося — люди допоможуть, у біді не кинуть.
Ми підтримуємо зв'язки, посміхаємося сусідам, кличемо на свята рідню, наносимо візити у відповідь. І лише після 40 років можемо без страху відмовитися від марного спілкування. Перестати бачити у чоловіка захисника, рятівника, маркер привабливості.
Фахівці дійшли цікавого висновку: що вищий у людини інтелект, то менше вона залежить від зовнішніх зв'язків. Тобто ситуація, коли від неї відвернувся цілий світ, а вона і вухом не повела — не про сильну особистість, а про розумну людину.
По-перше, чим людина розумніша, тим складніше їй підібрати співрозмовника собі під стать. Одна цікава дискусія це ще не дружба.
По-друге, чим розумніша людина, тим її внутрішній світ багатший і складніший, ніж зовнішній. Самота заспокоює і приводить думки до ладу, а особи, імена, розмови, плітки, пересуди — стомлюють і дратують.
Геніальні та визначні люди терпіти не могли церемонії, премії, червоні килимові доріжки та фотосесії для преси. Вони прагнули якнайшвидше повернутися до своєї лабораторії, кабінету, студії, щоб продовжувати займатися справою, а не трясти повітря вібраціями слів.
